MENU
Головна » 2016 » Березень » 15 » Радикальна хірургія у системі освіти
09:42
Радикальна хірургія у системі освіти

     Реформу системи шкільної освіти в Україні чиновники вирішили розпочати з «чистки» малокомплектних шкіл. Мовляв, їх утримання економічно невигідне. А учнів старших класів хочуть відправити на навчання до міст, адже планується створення так званих опорних шкіл. Однак існує багато ризиків, що калька з американських hub-schools може не підійти для українських реалій.

Рівний доступ до освіти можуть перекреслити

У Міносвіти вважають, що в межах певного району або територіальної громади має діяти один базовий шкільний заклад. Це мусить бути модернізована школа з новітніми комп'ютерними класами, сучасними кабінетами фізики, хімії, біології, гарно обладнаними лабораторіями та спортзалами. Гроші на все це повинні виділяти уряд та місцева влада, планується також залучення коштів від міжнародних організацій.

В одній опорній школі навчатимуться понад 360 дітей. Їй підпорядковуватимуться щонайменше три школи-філії як з початковими, так і з середніми класами. Очолити систему опорної школи та її філій має директор, який буде призначати завідувачів навчально-виховного процесу. Перспектива для дітей, які навчатимуться у таких школах, видається райдужною. Однак  доктор педагогічних наук, директор Центру моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук зазначив «ВВ», що створення такої системи погіршить умови рівного доступу до якісної освіти в Україні.

 

«З одного боку, ми отримаємо елітарні заклади освіти, в яких навчатимуться в основному ті, хто зможе туди влаштуватися. Паралельно існуватимуть «другосортні» школи, про їх підтримку держава забуде. Опорні школи стануть своєрідними острівцями щастя на похмурому тлі українських реалій. Це не вирішить жодну з проблем української освіти, яких є дуже багато», - вважає Лікарчук.

Визначати, яка з шкіл стане опорною, планують шляхом проведення конкурсу, причому рішення ухвалюватимуть місцеві органи влади. «Про прозорість таких конкурсів не варто навіть говорити, - зазначає експерт. - Для участі у них освітяни напишуть певні плани розвитку, однак це може стати просто формальністю. Врешті-решт чиновники зберуться і винесуть заздалегідь спланований вердикт: ця школа буде основною, ми туди дамо додаткові гроші».

Водночас директор Центру експертизи освітніх реформ Людмила Ващенко зазначає, що переформування галузі має починатися не зі створення опорних шкіл, а з підготовки педагогів та належної оплати їхньої праці. «У нас за реформи беруться не з того боку. Навряд чи створення опорних шкіл підвищить рівень знань, який отримуватимуть учні, адже гарному вчителеві може бути достатньо дошки й крейди, щоб дати належні знання. Але коли педагоги мають ту саму зарплату, що й чотири  роки тому, коли долар був по 8 грн, то мотивація з їхнього боку вочевидь знижується».

Руйнувати - не будувати

Згідно з програмою Міносвіти, найближчим часом нас очікуватиме ліквідація або об'єднання малокомплектних шкіл. У профільному відомстві кажуть, що сьогодні в Україні налічується 613 шкіл І-ІІ ступенів, у яких навчаються менше як 25 учнів з 1-го по 9-й класи. Чиновники переконують, що вартість навчання у таких навчальних закладах обходиться державі в рази дорожче, ніж у звичайних: відповідно 50 тис. грн проти 9 тис. грн на рік на одного учня. Тож у більшості сіл планують залишити лише початкові школи, а учнів старших класів переведуть до «опорних» навчальних закладів.

«Наші чиновники діють згідно з радянським принципом, за яким хворий зуб легше видалити. Натомість сучасні лікарі шукають шляхи його збереження, - каже «ВВ» Ігор Лікарчук. - Так, у Фінляндії, де один із найвищих рівнів освіти, існують школи, в яких навчаються по 8-15 учнів. В Україні ж над варіантами збереження малокомплектних шкіл не працюють ні Національна академія педагогічних наук, ні Міністерство освіти й науки».

Директор приватної школи «Афіни» Олексій Греков розповів «ВВ», що врятувати малокомплектні школи від закриття і не мати потім збитків від їх діяльності дозволило б запровадження тьютерського підходу до навчання. «Ця методика зараз використовується у сімейних школах. Вона передбачає, що в закладі працюють кілька висококваліфікованих спеціалістів, які навчають дітей різного віку. Практикується, зокрема, комбінована робота учнів старших класів у групах, є й індивідуальна робота. Звичайно, тут потрібне гарне технічне оснащення. Достатньо дати висококваліфікованим педагогам-тьютерам нормальну зарплату - і вони поїдуть у малокомплектні школи. У цьому випадку також потрібні фінансові вливання, але не більші, ніж для інших ініціатив Міносвіти. Але дітям не доведеться нікуди їздити, малокомплектна школа навіть процвітатиме», - вважає Греков.

 

Для того щоб діти могли безперешкодно діставатися опірних шкіл, у країні на повні оберти має запрацювати програма «Шкільний автобус». Торік кошти на ці цілі виділяв уряд, а цього року левова частка розходів на закупівлю транспорту має лягти на плечі місцевих бюджетів. Чи зможуть вони осилити це навантаження, як і виділити кошти на ремонт розбитих сільських доріг - питання риторичне. Адже, не зважаючи на «фінансову децентралізацію», регіони поки не можуть похвалитися прибутками. А поза тим до 1 вересня треба буде закупити близько однієї тисячі шкільних автобусів.

«Для 11-річної дитини буде складно здолати вранці й увечері по 10 км, а то й більше, по наших дорогах, - каже Лікарчук. - Адже у нас немає дорожнього покриття, як у Канаді, звідки запозичили ідею шкільного автобуса, тож до всього постає ще й питання безпеки. Крім того, заняття у школі закінчуються у різний час, і молодші учні будуть змушені кілька уроків чекати на старших».

Людмила Ващенко вважає, що у випадку закриття малокомплектних шкіл в Україні можуть з'являтися своєрідні школи інтернатського типу. «Щодня діти на великі відстані їздити не зможуть. Тож або державі потрібно буде подумати про створення гуртожитків для школярів, або батькам доведеться знімати житло».

ПТУ залишать без фінансування

Ще одна «освітня» ініціатива урядовців вдарила по професійно-технічних училищах. Так, із 1 січня 2016 року фінансування 940 ПТУ передано місцевим органам влади, представники яких пояснюють, що на це у них немає коштів. У результаті викладачі й студенти ПТУ не отримали зарплат та стипендій за січень і в лютому вийшли на пікети під Кабмін.

Згодом Верховна Рада підтримала законопроект №3830-3, який передбачає фінансування таких навчальних закладів за рахунок обласного бюджету і бюджету обласних центрів, а також субвенцію з держбюджету в 1 млрд грн. «Як стало відомо з урядових джерел, МВФ вимагає від Кабміну і президента заблокувати ухвалений Верховною Радою законопроект №3830-3, який спрямований на порятунок професійно-технічної освіти в Україні, - зазначає експерт із соціальних питань Андрій Павловський. - Простіше кажучи, ПТУ можуть залишитися без фінансування: на вулицю будуть викинуті 314 тисяч учнів і майже 40 тисяч викладачів і техперсоналу».

Заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк зазначає, що такі дії можуть призвести до руйнації системи професійно-технічної освіти в Україні, а це означатиме знищення національного ринку праці. «Завдяки ПТУ, де молодь, зокрема сільська, опановує робітничі професії, ми отримуємо конкурентоспроможних спеціалістів. Закриття цих закладів може викинути підлітків у підворотні або штовхне на кримінальний шлях, - зазначає Кондрюк. - Невже державі буде дешевше усувати наслідки злочинності, ніж створити гідний прошарок суспільства, надавши субвенції на утримання ПТУ?

Тут ще є також спроба приватизувати приміщення ПТУ - раніше зазвичай їх будували в центрі містечок. Напевно, ті, хто ухвалював закон про ліквідацію ПТУ, думали не про майбутнє національного ринку праці, а про те, як отримати ці землі. Окрім того, існують ризики, що після закриття професійно-технічних училищ сільська молодь почне виїжджати не лише з сіл чи містечок, а й з країни. Наприклад, Польща готова приймати наших дітей до своїх спеціалізованих навчальних закладів. Країна залишиться без робітничого потенціалу. Про яку перспективу ми тоді зможемо говорити?»

ДУМКА ЕКСПЕРТА

«Держава діє за адміністративним принципом: закриємо малокомплектні школи - а там будь що буде»

Сергій КОНДРЮК

заступник голови Федерації профспілок України:

«Школа в будь-якому селі - це осередок його життєздатності й перспективності, як церква і пошта. Якщо закрити школу, молоді люди розумітимуть, що майбутнього в цього населеного пункту немає, і будуть у той чи інший спосіб шукати можливості його залишити. Тому знищення шкіл призведе до вимирання малих сіл і селищ. З огляду на сотні вже відмерлих сіл у нашій країні, урбанізація може набути просто катастрофічного розмаху.

Окрім того, в кожної громади є певні культурні, соціальні особливості. І переміщення дітей від рідної оселі в не завжди добре налаштоване до них середовище навряд чи посприяє їхньому духовному та інтелектуальному розвитку.

Варто також розуміти, що сільські вчителі відрізняються від міських. Адже перші у переважній більшості працюють за потягом душі й серця, а в місті вчителі потихеньку перекваліфіковуються у викладачів, які відчитують свій предмет, і на тому їхня робота завершується. Скорочуючи сільських вчителів, позбавляючи їх можливості бути освітянськими джерелами, ми ще більше звужуємо можливості для розвитку дітей.

Держава не робить нічого, щоб у випадку скорочення забезпечити сільського вчителя достойною роботою. Та й на кого в наших реаліях зможуть перекваліфікуватися патріоти-фанатики, які згодні працювати на вчительську зарплату? Фізиків і математиків підштовхують до того, щоб вони торгували на базарі. А тема перекваліфікації вчителів мала бути піднята заздалегідь, ще до закриття шкіл їм мали б запропонувати широкий спектр можливого перенавчання. Однак тут діє адміністративний принцип: закриваємо - а там будь що буде. Хоча перш ніж приймати таке рішення, чиновникам треба було б дуже добре подумати».

Кірf ВИНОГРАДОВА

http://gazetavv.com/


Категорія: 2015-2016 н. р. | Переглядів: 316 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar